Мой путь к торчу и геймингу на грибах
Эй, ребятки, слушайте историю про меня, рэпера-наркомана, который смешал в одной куче закладки и псилоцибиновые грибы, чтобы зарубиться в игры на Steam. Я торкнулся до усрачки, баянами и болтами, и мой мозг отгонялся в пространстве виртуальных реальностей. Готовы? Тогда включайте свои мозголомы и слушайте меня в этом рэпе!
Слышу звонок, это мой дилер, дэвайс для меня нацепил. Под палящим солнцем, он доставил мне грибы, меня торкнуло, я решил начать праздник. Вроде бы лето на дворе, но я предпочел достать шприц и убиваться, накуриваясь этими психоактивными грибами. Но забыл об интернете, где Steam ждал меня на виртуальном фронте.
Подключаюсь к Steam, мой аккаунт заряжен, я готов к бою в любую минуту. Виртуальная реальность меня окружает, забываю о реальности, как будто открыл новую галактику. Мои ноги двигаются, как волки, когда кролик убегает от них. Я открываю путь к новым битвам, где я господствую, словно король.
Часы и минуты пролетают, как стрелы, а я все не могу оторваться от игры. Мне кажется, что это моя судьба, быть виртуальным героем, пока мир забывает обо мне. Звуки выстрелов и взрывов заставляют меня торжествовать, а наркотики в моей крови придают этому всему дополнительную цепляющую мощность.
Цепь моих мыслей обвивается вокруг реальности, я погружаюсь в виртуальный пейзаж, где я управляю моим персонажем, словно Бог. Клавиши на моей клавиатуре становятся моей новой властью, тыкай влево, тыкай вправо, убивай своих врагов, словно бы они сами виноваты, что попались мне на глаза.
Я переживаю каждый момент на игровом поле битвы, мои рефлексы режут врагов на части, а мои мысли поглощены этими психоактивными грибами. Виртуальное дыхание живет во мне, когда я нахожусь в этом состоянии, словно настоящий воин, готовый пойти на войну с воображаемыми врагами.
Торкнуло меня вновь, и я вижу, как мир расползается перед моими глазами. Я становлюсь одним с воображаемыми героями игр, а драгоценное время утекает, как вода сквозь пальцы.
Но наступает рассвет, и я просыпаюсь, словно из комы. Мой мозг вселяется обратно в мое существование, и я понимаю, что это был лишь торк на грибах и Steam. Смешение этих двух миров – это моя забава, но я должен быть осторожен, чтобы не потерять себя совсем в этом безумии.
И так, ребята, это была история рэпера-наркомана, который купил псилоцибиновые грибы и убивался геймингом на Steam. Каждый раз, когда я попадаю в этого грибного опьянения, я знаю, что это на самом деле всего лишь отгон от реальности, какая она есть. Но, черт возьми, это было круто.
И помните, детки, наркотики и игры – это не шутки. Если вы не знаете, как контролировать себя, то лучше не ввязываться в такое.
Якийсь день року, я тихонько шарюся по одній з темних вуличок нашого міста, ловлючи світлові виблиски по межі будинків. Точно знаю, що пошук найкращих закладок ще не закінчився. Я завжди в пошуках нових сенсацій, нових шляхів пізнання самого себе. Псилоцибинові гриби - це мій новий відкриття, нова можливість відправитися у подорож світами за вихідними.
Я вирішив спробувати цей "тrip" одного вечора, коли клуби нашого міста були наповнені енергією і безудержними імпульсами молодого покоління. Знайшов надійного постачальника і отримав свою закладку. Я бачив, як вони їх вирощували, збирали та продавали. Ці гриби - це справжній шедевр наркотичної галузі, готовий вибурхати в танцполі, надавати крилатості нашим ніжкам і допомагати відкривати незвичайні простори у свідомості.
Не можу втриматися, щоб не подзарядитися надихом, я ботаю, відчуваючи, як спадає мисливська симболіка од реалій дня, вставляю струну у свою вену. Вся реальність зникає, і я опиняюся в іншому світі - світі зелених та фіолетових візерунків, світі, який створений лише для нас, наркоманів, які знають, як відчувати кожну ноту танцювальної музики і проходити крізь межі звичайного.
Приходжу у клуб, де діє таємне правило "все можна". Всі неправильно одягнені, всі високі, всі плющит від наркотиків. Я поступово починаю розповідати про свій досвід з псилоцибіном, про те, як він повернув мене в інший рівень свідомості, про те, як він змінив моє сприйняття музики та руху.
Теофедрин, героїн, плющит зі мною, співпереживай моєму переживанню, знай, що я ціную кожен момент життя.
Танцюю, ніби ніколи не танцював. Тіло рухається в полі розмаїття кольорів і форм. Закладка працює на повну, я бачу, як розтварайуться звукові хвилі навколо мене. Його важко описати словами, це потрібно відчути.
На головній сцені спалахує світло, а музика набирає обертів. Мої друзі піднімаються на сцену. Це момент, коли весь світ знімається. Ми разом творимо найбожественніший танець, злиття душі і руху. Нам нічого не страшно, ми ще ніколи не були такими щасливими.
Поза нами все зупиняється, а ми, в нашому внутрішньому світі, продовжуємо подорож, намагаючись досягти нових висот. Ми бачимо форми, кольори, звуки, які раніше ніколи не сприймали. Це відчуття бути одним з усім навколо таке неперевершене, що хочеться затримати час.
Коли подорож закінчується, я залишаюся з хвилюванням та прагненням поділитися своїм досвідом з усіма навколо. Я бачу, як кожен реагує на мої слова, на мої оповіді про гриби, танці та найдивовижніші моменти життя.
| Разом ми створюємо світ безмежного щастя та свободи, світ, де кожен може бути самим собою і відчувати себе одним з усіма. |
Так, мої браття і сестри, плином часу я переконався, що псилоцибінові гриби - це не просто наркотик, це джерело натхнення, джерело енергії, джерело втілення нашої найсміливішої фантазії. Це історія про те, як я змінив своє життя, як знайшов відповіді на питання, які мені раніше були недосяжні.
Бошечка наступного ранку, коли я прокидаюся від плющу, нагадує мені про те, що кожен день може бути новим початком і новою можливістю зануритися в світ музики та вибухів танцполу. Отже, розповідайте свої історії, відкривайте нові простори свідомості та бережіть кожну мить свого псилоцибінового шаленства!